"Державна компанія, яка торгує зерном, - це анахронізм", - керівник ДПЗКУ Борис Приходько

21.10.2015

Вирощування і торгівля зерновими - для України питання не стільки державної безпеки, скільки гордості і престижу. На всіх рівнях постійно звучить похвала, що Україна годує весь світ. Однак в умовах реформування країни державні зернотрейдери стикаються з новими викликами.

Потенційним прикладом виходу з кризи і досягнення ефективності може стати чи не найскандальніший гравець ринку - Державна продовольчо-зернова корпорація України. Один з найбільших державних зернотрейдерів в країні, створений в 2011 році спеціально для виконання контракту в 1,5 млрд доларів з китайською корпорацією ССЕС, глибоко застряг у корупційних скандалах. Відкрито понад ста кримінальних справ на всіх колишніх керівників Корпорації. Наймасштабніше - по виводу в офшори більше 130 млн доларів США протягом 2013-2014 років, у тому числі під час постмайданівського уряду.

У вересні новим головою правління Корпорації обраний Борис Приходько, що працює у відомстві з лютого 2015 року. На сьогоднішній день він залишається в статусі в. о.

Цензор.НЕТ поговорив з ним про виконання "китайського контракту" і в цілому про перспективи державних агрокомпаній в Україні.

ДЕРЖАВНА КОМПАНІЯ, ЯКА ТОРГУЄ ЗЕРНОМ, - ЦЕ АНАХРОНІЗМ

- Корпорація була створена за часів Януковича - факт, який сам по собі насторожує. Наскільки така структура ефективна на сьогоднішній день?

- Моє глибоке переконання, що такого роду корпорації в країні, де є профіцит зерна, не повинні бути державними. Торгівля зерном - дуже специфічний бізнес, оскільки в цій справі постійно доводиться стикатися з ціновими ризиками через волатильність цін на аграрну сировину. Державні компанії можуть забезпечувати продовольчу безпеку країни і відповідати за імпорт зернових в країнах нетто-імпортерах. Такі компанії, наприклад, є в Єгипті і Бангладеш. Уряд цих країн зацікавлений в тому, щоб народ був ситий і не влаштовував голодні бунти, тому й бере на себе частину функцій з імпорту зернових. Ці компанії понад усе цінують надійність і працюють з постачальниками, які в будь-яких ситуаціях виконують зобов'язання щодо поставки.

У нас же навпаки - є профіцит зерна, надлишки якого треба продати. Державна корпорація в цьому сенсі не дуже ефективна. По-перше, вона не має достатнього досвіду (у серпні ДПЗКУ виповнилося всього 5 років), не має офісів в інших країнах нетто - експортерах (у випадку якщо в Україні є проблеми з урожаєм, а зобов'язання з постачання необхідно виконувати), діє строго в рамках українського законодавства, хоча воно не завжди заточене під торгівлю. Наприклад, ми не можемо відкрити підконтрольного нерезидента і виконувати закупівлю зернових у валюті або через обмеження Нацбанку не можемо проплатити диспач (премія за швидке розвантаження або завантаження корабля. - прим. автора). Є ряд і інших обмежень, які не дозволяють державній компанії діяти, виходячи з правил, що склалися на світовому ринку торгівлі зернових. Тому я вважаю, що державна компанія, яка торгує зерном, - це анахронізм. Історія підказує успішний вихід з такої ситуації - аналогічні компанії були продані. Наприклад, так вчинили в Австралії та Канаді.

- Тобто, фактично, ви прийшли на посаду керівника, щоб підготувати компанію до приватизації?

- Моє завдання - стабілізувати роботу корпорації. Тобто побудувати систему (організацію), здатну конкурувати на ринку. Я вважаю, що в майбутньому компанія має бути приватизована, так як державі просто немає сенсу брати на себе функцію продажу надлишків зерна. Слава Богу, світ потребує нашу сільгосппродукцію, і є спеціалізовані торговельні компанії, які здатні організувати збут зернових.

- Яким шляхом має відбутися приватизація?

- Це залежатиме від категорії інвесторів і бажання наших китайських партнерів брати участь у приватизації корпорації. Питання полягає в тому, чи знайдеться стратегічний інвестор, який буде готовий купити корпорацію, як цілісний комплекс. Сьогодні за умови інвестування в інфраструктуру, ДПЗКУ може бути достатньо конкурентоспроможною, незважаючи на всю свою громіздкість. Я говорю про громіздкість, тому що для ефективної роботи трейдера не потрібно володіти такою великою кількістю елеваторів в Україні. У нас трохи більше 50 елеваторів, з яких ефективні - менше половини.

- З якими показниками Ви приймаєте компанію в управління?

- Корпорація збиткова з двох причин. Перша - девальвація гривні. Ми отримали кредит у розмірі 1,5 мільярда доларів США. За нашими підрахунками, близько 350 млн доларів США вже виведені з обороту (дебіторська заборгованість плюс передоплата за послуги). При сьогоднішній вартості зернових, і оборотності в 60-75 днів, нам необхідно всього близько 200 млн доларів США оборотних коштів для спотової закупівлі зернових. Форвардна програма не дуже велика через форексні ризики. Тобто у нас великі зобов'язання в доларах США, і тільки одна п'ята частина кредитних коштів знаходиться в обороті. На щастя, ми змогли розмістити зайву ліквідність на ринку, і дохід по депозитам компенсують частину кредитних зобов'язань. Таким чином, фінансове навантаження на корпорацію не надто складне. Однак курсові різниці приносять нам значні збитки. Друга причина - дебіторська заборгованість. Тільки за зовнішньоекономічними контрактами у корпорації порядку 132 млн доларів США дебіторки. Зерно відвантажувалося на експорт офшорним компаніям без оплати. Об'єм внутрішньої дебіторської заборгованості досягає 600 млн гривень, і це за старим курсом.

- У такому разі, чи є сенс у швидкій приватизації? Ваші злостивці прямо говорять, що сьогодні ДПЗКУ гріш ціна.

- Сенс є. На будь-який товар є свій покупець. Інвестиційна привабливість аграрного сектору економіки України дуже висока. Бог дав нам родючі землі, сприятливий клімат, вологу, вихід до моря... Дуже важливо, щоб це був стратегічний інвестор, який торгує зерновими на глобальному ринку. Чим довше ми будемо тягнути з приватизацією, тим більше додаткових ризиків для корпорації. Вона схильна до високих політичних, лобістських і корупційних ризиків, кадрового голоду і дефіциту компетентних фахівців. ДПЗКУ, як і всі державні компанії, має характерну властивість: з одного боку, не звільниш недбайливого співробітника, з іншого боку - залучити в корпорацію потрібну і компетентну людини майже нереально.

- Чому?

- Ряд причин, в тому числі низька мотивація і рівень заробітної плати. Вона не відповідає ринку робочої сили для подібного роду приватних компаній. Це питання потрібно вирішувати на рівні уряду.

У цьому ж і криється відповідь на питання, чому у нас стільки неефективних елеваторів? Директор приватного елеватора націлений на отримання прибутку шляхом продажу поклажодавцям якісних послуг. На державному елеваторі ситуація часто зворотна. Вплинути на неадекватних директорів, в тому числі, звільнити їх з роботи, іноді непросто. Наприклад, на одному з таких елеваторів ми не могли звільнити директора протягом двох місяців. Він організовував страйки, налаштовував співробітників і місцеву громаду проти керівництва корпорації. При цьому як керівник не забезпечив навіть самоокупності елеватора.

- В ідеалі, яким повинен бути покупець ДПЗКУ?

- Головне, щоб це був системний інвестор з конкурентними перевагами в галузі. Наші китайські партнери - корпорація ССЕС - дуже хороший варіант для ДПЗКУ. По-перше, вони знають сильні і слабкі сторони корпорації, володіють доступом до величезного китайського ринку і як державна компанія мають хороші лобістські можливості в КНР.

- Якби приватизація відбулася сьогодні, про яку суму може йти мова?

- Зараз мені складно сказати. Як оцінюється компанія на цивілізованому ринку? Частина акцій продається на біржі, завдяки цьому інвестори розуміють, скільки вона коштує. Це в ситуації, коли фондовий ринок розвинений. В українських реаліях все набагато складніше.

У глобальному плані інтерес до аграрної галузі зараз дещо послабився. Одна справа, коли напередодні кризи 2008 року всі кричали, що продовольства не вистачає, і інша справа сьогодні, коли є профіцит аграрної сировини в Америці, Китаї та інших ключових виробниках зернових. На жаль, ціни на аграрну сировину знаходяться на дні. Інтерес інвесторів до товарних ринків досить слабкий. Але ж все циклічно, настане час, коли впаде інтерес на фондовому ринку і підвищиться інтерес інвесторів до сировинних активів.

ПІДПИСАННЯ КОНТРАКТУ З КИТАЙСЬКОЮ КОРПОРАЦІЄЮ- ВЕЛИКЕ БЛАГО ДЛЯ УКРАЇНИ

- ДПЗКУ фактично була створена для обслуговування контракту з китайською стороною. Як сьогодні йде справа з виконанням Генерального договору з ССЕС?

- Контракт неоднозначний. Те, що він є і те, що він колись був пролобійований людьми як з нашої, так і з китайської сторони, - це велике благо для України. Це як мінімум дозволило українській сільгосппродукції потрапити на ринок Китаю. Лобісти даного контракту як з української, так і китайської сторони опинилися в потрібному місці в потрібний час. З одного боку Китай потребував альтернативного США постачальника кукурудзи, з іншого боку Україна були необхідні кредитні ресурси для підтримки гривні. На період підписання угоди Китайський ринок кукурудзи був преміальним по відношенню до Європейського. Це дозволило українським фермерам протягом двох років продавати зерно на 15-20 доларів дорожче, ніж якби цього контракту і доступу на китайський ринок не було.

З іншого боку, Генеральний договір між ДПЗКУ і ССЕС готувався поспішно і має багато спірних моментів.

- У чому саме його слабкі місця договору для України?

- Це контракт рамковий, там є багато речей, які сторони трактують по-різному. У тому числі, виплата 5 доларів комісійної винагороди для ССЕС при торгівлі з третіми компаніями. Це питання унікального партнерства. Що під цим мається на увазі? Щоб торгівля була злагодженою та взаємовигідною, спірні моменти необхідно прояснити. Сторони повинні чітко розуміти свої права і зобов'язання.

- Попереднє керівництво стверджує, що підписання всіх додаткових договорів з Китаєм (зокрема, скандально відомого Додатку № 3) проходило в рамках закону. Але у правоохоронців з цього приводу є питання, навіть відкрито кримінальну справу проти колишнього в. о. голови правління Валерія Томіленко. Ви як людина, яка очолювала тоді зовнішньоекономічний департамент, як оцінюєте цю ситуацію?

- Я вважаю малоймовірним довести в арбітражі GAFTA, що Додаток №3 не дійсний через порушення процедури узгодження з українського боку. Питання, наскільки були перевищені повноваження при підписанні доповнення, не в моїй компетенції. Це питання юристів.

Що стосується самого Додатку №3, то, на мій погляд, нічого критичного або загрозливого інтересам України в ньому немає. ДПЗКУ має і мало зобов'язання по оплаті комісійної винагороди ССЕС при поставках товару. У кожному контракті на поставку було чітко зазначено, що ціна включає 5 доларів США преференційної маржі. З іншого боку, ми вважаємо, що не повинні платити 5 доларів США комісійної винагороди в тому випадку, якщо ДПЗКУ поставляє товар третій стороні і поставка здійснюється без участі ССЕС. Доповнення № 3 чітко про це говорить.

У всьому світі торгові компанії переважно укладають угоди на поставку товару, використовуючи послуги брокерських компаній. Вартість послуг брокера коливається від 0,5 - до 1 долара США за тонну. Як правило, комісійну винагороду брокеру платить продавець. Зараз ми пропонуємо розглядати ССЕС як брокера, як компанію, яка купує у ДПЗКУ зерно і потім виробляє його дистрибуцію на китайському або інших ринках. З погляду взаємини добропорядних партнерів, виплата комісійної винагороди в 5 доларів США за одну тонну при нинішній ціновій ситуації на зернові - дуже багато. Ми готові платити комісійні ССЕС за участь у торговельних операціях з продажу нашого зерна, але цифра повинна порівнюватися з брокерським винагородою.

- Правоохоронці, зокрема, радник екс-депутат голови МВС Михайло Апостол стверджує, що додаток № 3 принесе Україні 4 млрд доларів збитків за 13 років дії контракту - через те, що нове доповнення в орієнтирі цін не враховує кукурудзяні ф'ючерси на китайській біржі . Що можете сказати з цього приводу?

- А радник Авакова є експертом в питаннях торгівлі зерном і кукурудзяними ф'ючерсами? Я вважаю цю думку помилковою. Щоб бути об'єктивним, покажу на графіку. (Показує графік).

Тут представлені:

- Котирування кукурудзяних ф'ючерсів на біржі Далянь. Ринок слабко волатильний, але почав падати з середини липня через великі перехідні залишки кукурудзи в Китаї і девальвацію юаня.
- Ціна на фізичному ринку кукурудзи, яку експортували в Китай міжнародні торговельні компанії, в тому числі, українські.
- Ціна на українську кукурудзу на умовах поставки FOB порти Чорного моря. Тобто, ціна на кукурудзу, завантажену на кораблі в портах Чорного моря.
- Крапки позначають ціну, за якою кукурудза продавалася ДПЗКУ для ССЕС в конкретний проміжок часу. 
- Внизу - котирування кукурудзяних ф'ючерсів на Чиказькій біржі.

Що ми бачимо на графіку? Світовий ринок торгував кукурудзою з Китаєм за цінами набагато нижче котирувань кукурудзяних ф'ючерсів на біржі Далянь. Бо висока внутрішня ціна на кукурудзу в Китаї - це наслідок політики уряду Піднебесної, яка націлена на створення запасів кукурудзи і заохочення фермерів вирощувати власну кукурудзу. Ціна на імпортну кукурудзу не була високою. І це логічно, не буде ж китайський уряд високою ціною підтримувати українського або бразильського фермера.

У нашому контракті зазначено, що ціна формується так: Далянская біржа, мінус мито, мінус ПДВ, мінус логістичні витрати і мінус додаткові витрати покупця. При цьому ціна повинна бути конкурентоспроможною, тобто ринковою, а не завищеною, як на китайському ринку. Тому прив'язка до біржі Даляня в цьому контракті швидше гарна обгортка при поганій цукерці. Практика показує, що ніколи ця система ціноутворення не працювала, оскільки світовий ринок кукурудзи орієнтується на котирування кукурудзяних ф'ючерсів на Чиказькій біржі. Китайці недурні люди. Навіщо їм купувати українську кукурудзу за високою ціною, якщо вони можуть купити американську чи аргентинську за ринковою?

- Нам варто очікувати у виконанні зобов'язань перед ССЕС таких патових ситуацій, як рік тому, коли через затримки поставок з української сторони мало не був зірваний весь контракт?

- Патова ситуація була пов'язана з тим, що за один день, 23 вересня 2014 року, трейдери ДПЗКУ продали ССЕС 1 млн тонн кукурудзи з постачанням до кінця календарного року. Продати за один день 1 млн тонн кукурудзи, та ще на дні ринку - це круто. Найімовірніше, трейдери корпорації побоювалися подальшого падіння цін, а трейдери ССЕС виявилися на висоті. Українській стороні ще пощастило, що продаж відбувся при міцному базисі. Але продати - значить взяти зобов'язання поставити. А контрактні зобов'язання необхідно виконувати. Щоб поставити такий обсяг кукурудзи, потрібно було завантажити і відправити більш 15000 вагонів за три місяці. Це при тому, що в Україні робочий парк товарних ж / д вагонів коливається в районі 9-11 тисяч. Тобто, з точки зору логістики укладення такої угоди було не зовсім розумним. Щоб не зірвати контракт і виконати взяті зобов'язання, Валерію Томіленко довелося купувати три кораблі з кукурудзою на воді і рятувати ситуацію.

БІЛЬШЕ ДПЗКУ НЕ ПРАЦЮЄ З ОФШОРНИМИ КОМПАНІЯМИ

- Яких заходів вжито, щоб зупинити корупційні схеми в ДПЗКУ і уникнути минулих помилок?

- Нам всього лише п'ять років, на відміну від великих торгових компаній, що працюють на ринку сторіччями. Тим не менш, ми намагаємося конкурувати з ними. Нам важко боротися ціновою волатильністю, оскільки досвід цінового прогнозу і аналізу ринку у нас невеликий. Але ми намагаємося сформувати цінову стратегію і зайняти таку позицію, щоб ринок працював на нас.

Ми стали злагодженіше працювати. Закупівля, логістика та продаж вже не лебідь, рак і щука, а більш-менш злагоджена команда. Відкрили рахунок в брокерській компанії і думаємо в майбутньому хеджувати цінові ризики на кукурудзу та ріпак, використовуючи котирування ф'ючерсів на біржі Чикаго і МАТІФ.

Багато чого зроблено для мінімізації фінансових ризиків при продажу зерна на експорт. ДПЗКУ не працює з офшорними компаніями. Продаємо зерно тільки першокласним компаніям, які починають нам довіряти. З початку цього маркетингового року ми продали зерно 20 транснаціональним міжнародним компаніям. Всі контракти були виконані.

- Наскільки Мінагропрод і конкретно міністр Павленко здатний впливати на управління Корпорацією? Вас називають креатурою міністра, до того ж, ви вийшли з одного агрохолдингу ...

- Ми деякий час працювали разом.

- І все ж в ряді солідних ЗМІ з'явилася інформація про існування в Мінагропроді "плану" відмивання грошей з зерна, що проходить через ДПЗКУ. Нібито "план" стосується не тільки минулих періодів, а й майбутнього року ...

- Це повна нісенітниця. Павленко, як і все міністерство, розуміє: чим швидше корпорація перейде з державних у приватні руки, тим менше до неї буде проявлятися лобістських інтересів, як ззовні, так і зсередини країни.

Наша мета - стабілізувати компанію, щоб вона почала працювати як сучасний трейдер. На жаль, не все виходить. Існує багато внутрішніх проблем. Наприклад, у нас непрості відносини з податковою службою. У неї свої завдання - наповнити бюджет. Ми судимося за штрафні санкції за неповернення валютної виручки. Як наслідок, до нас застосовують санкції щодо обмеження експортної діяльності. І нікого не цікавить, що це гріхи минулих керівників ДПЗКУ, що за фактами розкрадань і зловживань службовим становищем відкрито більше 100 кримінальних справ. Ми пояснюємо: якщо будемо оплачувати штрафні санкції за неповернення валютної виручки, що цілком і повністю є наслідком корупції і злодійства з боку попередніх керівників, то корпорація просто збанкрутує.

Але все ж основна наша проблема - це слабка довіра до корпорації з боку наших клієнтів. Від фермерів до міжнародних торгових компаній. Над цим постійно працюємо. Ми чітко розуміємо, що довіра - це економічний, а не моральний термін.

Цензор.НЕТ