Голова ДПЗКУ: про приватизацію корпорації і нюанси роботи з Китаєм

1.09.2015
Голова ДПЗКУ: про приватизацію корпорації і нюанси роботи з Китаєм

Державна продовольча зернова корпорація - арена, на якій зійшлися інтереси політиків, високопоставлених чиновників і учасників аграрного ринку. Тільки за останній рік в корпорації тричі змінювалося керівництво. Кожного колишнього керівника якщо не звинувачували в корупції, то підозрювали у відстоюванні корисливих інтересів.

Зараз обговорюється приватизація корпорації і вибори нового голови правління - вже майже рік корпорацією керують чиновники в статусі в.о. У Мінагрополітики обіцяють, що вже в середині вересня корпорація отримає нового офіційного керівника.

Нинішній в.о. голови правління ДПЗКУ Борис Приходько в ексклюзивному інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ розповів про те, чому із завидною регулярністю буває в Китаї, що думає про приватизацію підприємства і які заходи сьогодні впроваджені на підприємстві для уникнення зловживань.

- Борис Григорович, нещодавно ви повернулися з чергової поїздки до Китаю. Розкажіть, які причини таких частих відряджень в Піднебесну і як буде просуватися подальша співпраця України з Китаєм, зокрема, в рамках виконання кредитного договору, укладеного в 2012 році.

- Я відвідав Китай у складі делегації Мінагрополітики, яка проводила п'яту підкомісію зі співробітництва між Україною і Китаєм в аграрній галузі. Цей візит був не тільки в корпорацію CCEC, але і в інші державні структури Китаю, де ми постаралися презентувати Україну, відзначити наші основні точки дотику в частині торгівлі сільгосппродукцією між двома країнами. Безумовно, були і переговори з корпорацією CCEC з виконання Генерального договору, а також переговори з Експортно-імпортним банком Китаю.

- На якому етапі сьогодні знаходиться виконання першої частини кредитної угоди? Чи немає такого форс-мажору, як у минулому році, коли довелося, щоб уникнути дефолту, закуповувати великі товарні партії зерна і терміново їх відправляти на експорт?

- 2014 рік був досить цікавим в плані торгівлі з ССЕС. Наприкінці вересня колишнє керівництво ДПЗКУ в один день продало корпорації ССЕС понад 1 млн тонн кукурудзи. Не буду торкатися питань ціноутворення, так як це трейдинг і ціни неможливо однозначно передбачити. Можливо, основною мотивацією даного продажу були побоювання трейдерів ДПЗКУ, що ціни на кукурудзу можуть впасти ще нижче. Тим не менше, коли 1 млн тонн був проданий, потрібно було продумати з точки зору логістики та перевалки, чи зможе корпорація цей мільйон за жовтень, листопад і грудень купити і відвантажити. Це непросте завдання. Закупити, може бути, і можна, але виконати контракт - це не просто купити зерно. Зерно необхідно поставити в порт і завантажити на корабель. За умови, що в Україні є жорстка конкуренція між торговими компаніями за аграрну сировину, рухомий склад, портові перевалочні потужності, виникають черги на елеваторах у процесі відвантаження і т.д., це дуже складно. З цим завданням - поставка 1 млн тонн кукурудзи, - на жаль, попередня команда не впоралася. Станом на 15 грудня 2014 року було не відвантажено близько 450 000 тонн кукурудзи. Тому Валерій Томіленко (екс-керівник ДПЗКУ, що прийшов на роботу в корпорацію 15 грудня 2014, попередник Бориса Приходько. - Ред.) як кризовий менеджер був змушений купити три кораблі з кукурудзою "на воді", щоб виконати контракти. Це допомогло уникнути дефолту по виконанню контрактів з вини ДПЗКУ.

- А чим, окрім штрафів, міг загрожувати дефолт за контрактами ДПЗКУ з китайською корпорацією?

- По-перше, торгівля - це дуже непроста річ. Якби ми підвели ССЕС, вони б, відповідно, підвели своїх партнерів. На ринку пішли б негативні чутки про те, що ми ненадійні постачальники. Це питання торгової репутації. І відповідно, в такій ситуації нашим партнерам було б важче продавати зерно всередині Китаю. Тут питання не тільки у фінансових втратах, а й у втраті авторитету компанії на ринку. Ринок дуже швидко реагує на такі речі.

- Чи правда, що китайці можуть з яких-небудь причин не прийняти партію зерна? Тобто, якщо у них є якісь претензії, вони мають право зробити повернення партії, при цьому вимагаючи компенсацію від України у розмірі $ 5 за кожну браковану тонну?

- Є таке поняття, як істотні умови контракту. До цих умов відноситься ціна, кількість і якість товару, період поставки, базис поставки. Якщо якість не відповідає умовам контракту, то покупець може висунути претензії постачальнику або відмовитися від товару. Питання в тому, наскільки фактична якість товару гірша специфікації до контракту. Все вирішується виходячи з умов контракту або в процесі переговорів. Українська кукурудза вже зарекомендувала себе серед китайських покупців. Проте хочу зауважити, що китайська сторона висуває дуже жорсткі вимоги до товару, особливо з точки зору карантинних об'єктів. Багато що залежить від співвідношення ціни контракту і фактичної ринкової ціни товару на момент поставки. Якщо ціна пішла вгору на момент постачання в порівнянні з ціною контракту, покупець більш лояльно дивиться на якість, і навпаки.

- Зараз створюється враження, що не всі з китайцями легко і добре, але що відбувається насправді, інформації немає. Все-таки, що відбувається навколо кредитної угоди?

- Факт укладення Генерального договору між ДПЗКУ і ССЕС зіграв позитивну роль в просуванні української кукурудзи на китайський ринок. З одного боку, за рахунок того, що ССЕС пролобіювала цей контракт і доступ української кукурудзи на китайський ринок, український фермер отримав на кожній тонні кукурудзи цінову премію у розмірі від $ 10 до 20 за тонну. Потрібно віддати належне цієї корпорації за її зусилля.

З іншого боку, Генеральна угода містить ряд пунктів, які сторони трактують по-різному. Наприклад, поняття ексклюзивного партнерства. Що воно означає? Ми повинні весь товар поставляти тільки ССЕС. Що робити ДПЗКУ, коли товар пропонується ССЕС, а остання його не купує? Немає чіткого трактування. Ми працюємо над тим, щоб розмиті пункти контракту були конкретизовані. Наприклад, за умовами контракту, ДПЗКУ повинна поставити 5 млн тонн сільгосппродукції корпорації ССЕС за календарний рік. Але при цьому зобов'язання ССЕС із закупівлі цього обсягу прописані в договорі нечітко. Що робити, якщо ССЕС не купує запропоновану партію товару? Адже нам необхідно виконати обсяг поставки, а це означає, що потрібно кожен місяць перевалювати по 350 000-400 000 тонн товару. Можна продати в один день 5 млн тонн зернових? Питання цінових ризиків. Тут або пан або пропав, або керуєш ціновими ризиками за допомогою хеджування, якщо володієш знанням і досвідом. Поставити ж товар за пару місяців в такому обсязі неможливо. Необхідно спланувати логістику, а значить, покупець повинен забезпечити постійний прийом товару. Якщо ССЕС не купує товар і не забезпечує приймання товару, виникає питання, що з цим товаром робити. Тримати його на складі в надії на зростання ціни і виникнення попиту з боку ССЕС? Що робити в такій ситуації, коли ціни на товар падають, а попит відсутній?

Якраз ці питання ми зараз і обговорюємо з ССЕС, щоб прописати в контракті більш чітку відповідальність сторін.

- На ваш погляд, це упущення юристів або хитрості китайців?

- Напевно, тут ці фактори зіграли в комплексі. Я думаю, що українська сторона була зацікавлена ​​в швидкому відкритті кредитної лінії та отриманні грошей і не приділила належної уваги технічним аспектам Генерального договору.

- І все ж, до кінця року нам ще скільки потрібно відвантажити?

- Зараз ми обговорюємо обсяг поставок до кінця календарного року. Більше того, ми хочемо змінити принципи планування і формувати плани на маркетинговий рік, а не на календарний. Адже баланси попиту і пропозиції складаються не так на календарний, а на маркетинговий рік залежно від прогнозів урожаю.

При сьогоднішніх цінах на зернові ДПЗКУ все складніше і складніше заробляти прибуток, поставляючи товар в Китай. Тому що, з одного боку, китайський ринок вже не є унікальним і преміальним для корпорації, адже туди постачають кукурудзу не тільки ДПЗКУ, але і багато інших комерційні компанії. З іншого боку, в Китаї сформувалися великі надлишки кукурудзи, і уряд Китаю думає над тим, як вийти з цієї ситуації. Можливо, буде змінена процедура субсидування китайського фермера і ціни на кукурудзу в Китаї будуть знижені. Ринки живуть чутками і прогнозами. Зараз ми відчуваємо зменшення попиту з китайської сторони. Відповідно, це тисне на ціни на кукурудзу і фуражну групу зернових. Ми знаходимося в процесі обговорень з ССЕС планів постачання з причини нової ринкової ситуації, що склалася в Китаї.

- А якщо говорити про другу частину кредиту, чи є передумови до того, що він таки надійде в Україну, і в які терміни це може статися? Свого часу екс-міністр агрополітики Микола Присяжнюк говорив про те, що друга частина кредиту буде товарна: нібито Україна повинна імпортувати китайські ресурси для відновлення логістичної інфраструктури, систем зрошення, технологічного парку ... Коли кошти можуть надійти в Україну і на що вони можуть бути витрачені?

- Я б не хотів говорити сьогодні про другої частини кредиту з кількох причин. По-перше, зараз йде переговорний процес, по-друге, дуже високі форексні ризики для того, щоб сьогодні імпортувати щось в Україну. Можливо, той факт, що китайська сторона не відкриває другу частину кредиту - на краще. Доходи сільгоспвиробника стали нижчими через низькі цін на аграрну сировину, плюс девальвація гривні робить імпорт товару більш ризикованим бізнесом. Відповідно, ризики дефолтів з боку сільгоспвиробника по оплаті поставленого китайського товару зростають.

- Крім кукурудзи йшлося про потенційні постачання в Китай ячменю та сої. Поставки цих культур вже ведуться?

- Ячмінь ми поставляємо, сої поки немає. По сої є певні ризики з якістю, я маю на увазі ГМО. Поставки в Китай з України ГМО-продукції заборонені.

Про заборону ЗЕД та боргах

- А з іншими країнами, крім Китаю, ДПЗКУ торгує?

- У разі якщо ССЕС відкидає нашу пропозицію, ми вважаємо, що ДПЗКУ має право продавати товар іншій компанії. Корпорації адже необхідно заробляти дохід від спекулятивних операцій із зерном, щоб обслуговувати кредитну лінію. При цьому ми вважаємо, що ніяких штрафних санкцій ми не повинні платити ССЕС, оскільки остання не забезпечила ліквідний попит на товар. Саме по собі зерно, без руху, заробляє дохід тільки в тому випадку, якщо на нього зростає ціна. Зараз, на жаль, зворотна ситуація. Ціни на зернові падають. Тобто ринок грає проти фермера і власників товару. Ця ситуація змушує нас продавати зерно і намагатися бути в короткій позиції (спочатку продати, а потім купити товар під контракт).

Ми вважаємо, що ССЕС заслуговує виплату винагороди, якщо вона стоїть в ланцюжку товарної поставки і бере на себе торгові ризики. Але це винагорода ніяк не 5 доларів з тонни при середній ціні фуражу на ринку в межах 180 доларів. У нас є бажання переконати наших партнерів у тому, що необхідно прив'язати винагороду не до абсолютних цифр, а до відносних, наприклад, 1% від вартості контракту. Це буде справедливо.

- ДПЗКУ досить часто обмежують у зовнішньоекономічній діяльності з причини неповернення валютної виручки. При цьому для держкорпорації регулярно роблять винятки з метою виконання контракту. Зараз ЗЕД дозволена?

- Така ситуація перманентно виникає. Ніхто не приховує, що у ДПЗКУ існує дебіторська заборгованість за поставлене зерно в 2013 і 2014 роках у розмірі $ 132 млн. Це факт. З цієї причини ДПЗКУ потрапляє під санкції з боку Мінекономіки. Ініціатором заборони є Державна податкова служба, яка інформує Мінекономіки про існування заборгованості по експортних поставках. Думаю, що уряду необхідно приймати політичне рішення відносно цього питання. Адже якщо ми не в змозі стягнути дебіторську заборгованість з офшорних компаній, нам доводиться щоразу переконувати перевіряючі органи, що це проблема попереднього керівництва і що цими питаннями займаються правоохоронні органи.

- Чи вдається скоротити цю заборгованість?

- Малоймовірно, що ми власними силами зможемо повернути гроші. Всі боржники - офшорні компанії. Ми звернулися до правоохоронних органів по всіх випадках дебіторської заборгованості. Без допомоги правоохоронних органів ми не вирішимо це завдання.

- На якому етапі сьогодні розслідування зловживань у корпорації попередніми керівниками?

- Ми зробили все від нас залежне, щоб оперативно подати документи в правоохоронні органи.

- Тобто вас не інформують про хід розслідування?

- Ми перебуваємо в постійному контакті з представниками правоохоронних органів.

- У матеріалі Економічної правди дається посилання на документ, згідно з яким і сьогодні в корпорації мають місце зловживання і корупція. Автори посилаються на документ, в якому зафіксована сума "побору" з кожної тонни зерна в розмірі 8 доларів. Валерій Томіленко стверджує, що цей документ не міг з'явитися під час його керівництва корпорацією. Ви знаєте, про який документі йдеться? Чи справді він існує і продукує тіньові схеми виведення коштів?

- Нічого подібного я не бачив. Раніше я говорив про те, що у корпорації існує дебіторська заборгованість у розмірі 132 млн доларів. Це говорить про те, що основними ризиками є продаж товару на експорт недобросовісним компаніям. Є проблеми при проведенні закупівель. Корпорація має близько 300 млн гривень дебіторської заборгованості за форвардними програмам за 2013/14 і 2014/15 маркетингові роки. Близько 270 млн гривень становить дебіторська заборгованість за спотовими закупівлями зерна в 2014/15 маркетинговому році. Другорядні ризики компанії - контроль над процесом закупівлі зерна. До слова кажучи, ми не працюємо за схемами агентських закупівель і за передоплатою. Існують, безумовно, об'єктивні складнощі при закупівлі сільгосппродукції. Як представник корпорації може вмовити сільгоспвиробника продати нам зерно? Ми повинні запропонувати постачальнику більш високий сервіс (наприклад, купити зерно на складі сільгоспвиробника і таким чином взяти на себе транспортування зерна і додаткові ризики за якістю та кількістю) або більш високу ціну, ніж конкуренти за інших рівних умов. Адже є набагато більш імениті, стабільні покупці - ті ж міжнародні трейдери, у менеджерів яких найчастіше є особисті контакти з продавцями і довга історія взаємин. А у ДПЗКУ не надто райдужна репутація. Як я можу умовити продати зерно саме нам? Тільки запропонувати більш високу ціну на товар, ніж конкуренти.

- При роботі з комерційними структурами судновласники часто отримують бонуси. Чи використовує ДПЗКУ у своїй роботі механізми заохочення перевізників?

- Ви маєте на увазі оплату диспача? Безумовно, це нормальна ринкова практика. Якщо навантаження або розвантаження відбувається швидше запланованого часу, то судновласник виплачує премію фрахтувальнику, і навпаки, якщо постачальник товару затримує вантаження судна, він зобов'язаний сплатити штраф судновласнику (демередж). Це звичайна торгова практика.

- Валерій Томіленко покинув компанію офіційно за власним бажанням, хоча подейкують, що все не так однозначно. Тепер ви - антикризовий менеджер, на якого покладають великі надії. Які кроки на даному етапі ви вживаєте, щоб нівелювати негативний імідж ДПЗКУ, яку в силу корупційної складової при минулій владі навіть називали корпорацією монстрів?

- Репутація компанії - дуже важлива складова, особливо в торгівлі зерном, оскільки для багатьох покупців зерна це питання продовольчої безпеки країни, куди зерно поставляється. А продовольча безпека - це спокій уряду даної країни. І тут дефолти з боку постачальників просто виключені. Якщо тобі довіряють, значить з тобою будуть мати справу. Якщо ти один раз допустив зрив поставки, для тебе цей ринок стає закритим. Отже, на цьому ринку великі транснаціональні корпорації, що беруть участь в тендерах на поставку зерна в різні країни, дуже уважно ставляться до своїх постачальників і контрагентам. Ми намагаємося виконувати всі взяті на себе зобов'язання. Ми розуміємо, наскільки це важливо. Ми прийняли рішення працювати тільки з першокласними компаніями, яких знає торговий світ, щоб ми стали впізнаваними і нам почали довіряти. Для того щоб нівелювати колишній негатив, ми заборонили корпорації торгувати з офшорними компаніями. Багато наших контрагентів про це знають. Навіть якщо у корпорації є пропозиція про закупівлю якоюсь офшорною компанією зерна за високою ціною, але ми не розуміємо, хто є кінцевим бенефіціаром цієї компанії, або умови оплати небезпечні для нас, - ми не торгуємо.

- А якщо власник відомий, але материнська компанія зареєстрована в офшорній зоні?

- Якщо бенефіціар офшорної компанії відомий, і ми знаємо, що розрахунки гарантовані допомогою акредитивної форми оплати, ми співпрацюємо. Адже розуміємо, що потреба у відкритті офшорних компаній іноді пов'язана з особливістю світової торгівлі зерном і недосконалістю законодавства багатьох країн. У нашому випадку мова йде переважно про фінансові ризики. Повинен сказати, що в 2015 році у нас не виникло жодної дебіторської заборгованості та жодного дефолту за експортними контрактами.

Крім "ембарго" на торгівлю з невідомими контрагентами ми намагаємося систематизувати всі процеси всередині компанії. Наприклад, на елеваторах встановлюємо програмний продукт, що дозволяє відстежувати кількісно-якісні показники зерна і контролювати всі процеси. Таким чином ми мінімізуємо витрати і зменшуємо вплив людського фактора. Це не потребує великих інвестицій.

Також ми ускладнили процедуру закупівель зерна за форвардними контрактами. Сьогодні ми закуповуємо зерно не у всіх підряд, а уважно аналізуємо кожного, хто хоче стати нашим клієнтом. Цього року ми прийняли рішення працювати по форварду лише з тими клієнтами, які будуть поставляти зерно на елеватори ДПЗКУ. Таким чином, ті фермери, які зберігають зерно на наших елеваторах, отримують фінансову підтримку від корпорації.

Зараз ми створили ціновий комітет, який засідає мінімум двічі на тиждень. Ми обговорюємо товарні позиції, аналізуємо баланси і звіти, ф'ючерсні ринки і формуємо ціновий прогноз по кожній культурі. Наслідком даної наради є формування торговельної стратегії і прийняття рішення, щодо цін та інтенсивності закупівлі і продажу тієї чи іншої культури.

Про приватизацію та вибори голови правління корпорації

- На даному етапі роботу корпорації пов'язують в основному з виконанням китайського контракту. Чи працює компанія на внутрішньому ринку?

- Ми робимо те ж саме, що роблять і інші торгові компанії, які закуповують українське зерно. Точно так само, як і всі торгові компанії, ми аналізуємо баланси, звіти, ліквідність попиту, ф'ючерсні ринки, вплив форексних ризиків, погоду ... Ми формуємо власне бачення ринку і, виходячи з цього, створюємо торгову стратегію. Тобто або спочатку продаємо зерно, а потім купуємо, або навпаки - залежно від бачення ринку. Аналогічним чином ми працюємо з китайською корпорацією ССЕС. Наше завдання не входити в більш довгу або коротку позицію. Наша мета - мінімізувати цінові ризики і оптимізувати логістичні витрати з доставки зерна. Ми намагаємося бути успішними. Ми працюємо так само, як і інші, з тим лише виключенням, що у нас немає такої кількості філій по всьому світу, як у компанії Cargill, наприклад, і немає такої довгої історії трейдингу, досвіду і зв'язків, як у них. У цьому плані досить складно з ними конкурувати.

З іншого боку, у нас є деякі конкурентні переваги на українському ринку, мережа лінійних елеваторів, два портові термінали. Це дозволяє нам оптимізувати наші логістичні витрати. Але те, що ми є держкомпанією, робить нас дуже вразливими через політичну кон'юнктуру, бюрократію та підвищений інтерес до компанії з боку різних груп. Ми не настільки ефективні, як хотілося б, у тому числі через кадровий потенціал, тому що залучити в держкомпанію компетентних людей зараз дуже непросто.

- Якщо говорити про державну чи недержавну компанію, чи підтримуєте ви ідею приватизації? Нещодавно Міністерство агрополітики спільно з Фондом держмайна заявили, що приватизація корпорації неминуча.

- Чим швидше ця компанія потрапить у приватні руки, тим ефективніше вона буде працювати. Дуже важливо, щоб це був системний інвестор, що розуміє ринок, а не інша компанія на рівні "купити-продати" актив і на цьому заробити. Ми були б дуже раді, якби нашим інвестором стала корпорація ССЕС або будь-яка інша торгова китайська компанія.

- А поділ функцій ДПЗКУ не розглядаєте? Наприклад, продати напрямок зберігання, тобто елеватори, одному інвесторові, перевалку - іншому ...

- Я вважаю, що цінність цієї компанії якраз і полягає в її цілісності. Не можна сказати, що вона повністю вертикально інтегрована, тому що в корпорації практично немає власного аграрного виробництва. Деякі елеватори неефективні. З іншого боку, цінність торгової компанії полягає в тому, що у неї є свої елеватори, портові потужності з перевалки, що дозволяє оптимізувати логістичні затрати. А саме, на оптимізації витрат і заробляє торгова компанія. Якщо інвестором буде міжнародна торгова компанія зі зв'язками та досвідом у торгівлі зерновими і доступом до світових ринків, у тому числі і китайському, може вийти гарна компанія.

- Ваш попередник Валерій Томіленко в інтерв'ю Економічній правді сказав, що вартість корпорації сьогодні може становити 1 долар. Яка вартість корпорації сьогодні за вашими оцінками?

- Вартість корпорації в будь-якому випадку формується ринком. Сьогодні інвестор не дуже розташований до товарних ринків в принципі, і до України зокрема. Товарні ринки на дні, в країні війна. З іншого боку, не найгірший час зайти і купити актив на дні ринку. Адже інвестор, коли купує компанію, дивиться не стільки на її нинішню вартість, скільки на потенціал всього ринку і компанії. Тому, якщо оцінювати компанію зараз, то вартість буде добре дисконтувати. Конкретної цифри ми з вами не зрозуміємо, поки не з'являться конкретні пропозиції щодо купівлі.

- У вересні Міністерство агрополітики обіцяє нарешті вибрати керівника корпорації. І ви, і Валерій Томіленко керували компанією в статусі виконуючого обов'язки голови правління. Зараз і ваше, і його ім'я є в списку претендентів на крісло керівника. Чи готові ви працювати в команді з Томіленко, якщо один з вас переможе за підсумками конкурсу? Як ви оцінюєте свої шанси на перемогу?

- Валерій - дуже компетентна людина, він добре знає ринок, має великий досвід, тому я з ним готовий працювати. У нас могла б вийти гарна синергія: я трохи більше знаю про ф'ючерсної торгівлі, він знає краще технологію поставок. Я думаю, що ми змогли б спрацюватися. Свої шанси на перемогу я оцінюю як дуже високі.

 

ЛIГАБiзнесIнформ