20.10.2021
перегляд(ів)
Василь Коваленко, в. о. голови АТ «ДПЗКУ»: Попри проблеми з китайським кредитом про банкрутство корпорації не йдеться

У зерновому господарстві держави, основним структурним елементом якого є Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі – ДПЗКУ), назріває проблема. Через неможливість виконання зобов’язань за півторамільярдною кредитною угодою перед китайським державним Ексімбанком, укладеною у 2012 році на фінансування постачання зерна китайській China National Complete Engineering Corp., уряду доведеться відкривати передбачені угодою державні гарантії.
На жаль, ДПЗКУ давно вже стала синонімом неефективного державного управління та брудного політичного обміну. За 11 років в ній змінилося 14 керівників. Діяльність компанії обтяжена численними кримінальними справами за розтрати майна. Реєстр судових рішень налічує майже 2,5 тисячі справ, де фігурують її працівники та очільники різних років. За даними з відкритих джерел, ДПЗКУ за підсумками 2020 року мала майже 6 млрд грн чистого збитку. Тож, якщо не порозгрібати ці «авгієві стайні» зараз – на одному з найбільших операторів аграрного ринку України можна буде ставити хрест. Виконувач обов’язків голови правління ДПЗКУ Василь Коваленко, який при всьому репутаційному ризику погодився очолити корпорацію, переконаний – найгіршому сценарію ще можна запобігти. Своє бачення він виклав у розмові з кореспондентом Укрінформу одразу після першого засідання урядової робочої групи, покликаної вирішити долю кредиту та, по суті, й долю всієї корпорації.

– Зафіксуймо те, що маємо на сьогодні. В якому фінансовому стані перебуває ДПЗКУ?

– В компанії майже не залишилось обігових коштів – у нас на рахунках зараз близько 25,5 мільйонів доларів. При цьому, за останні 10 місяців у нас утворилась неповернений валютний виторг майже на 29 мільйонів доларів, це неповернення за контракти, які залишила нам стара команда. І також у нас на сьогодні залишається оплата по кредиту 96 мільйонів доларів.
В останній рік навколо ДПЗКУ сталося чимало подій, які підірвали її репутацію на ринку. Тому нашій команді поставлена задача її відновити.
У мене складається враження, що в останні 10 місяців компанію відверто «дерибанили». В рамках кримінального провадження стосовно дій попереднього керівництва на терміналі «Транссервіс 2008» арештовано 54,3 тис. тонн ячменю. З них 32,6 тис. тонн знаходяться на судні більше 2-х тижнів. Розраховувати на те, що зерно не зіпсується вже навіть не доводиться. Правоохоронці встановили, що попереднє керівництво корпорації у період з листопада 2020 року по серпень 2021 року проводило експортні операції зернових з підконтрольними їм компаніями-нерезидентами. При цьому вартість товару занижувалася, а оплата суттєво розтягувалася у часі. Попередній аналіз комерційної діяльності показує, що з початку року збитки від купівлі та продажу зернових за «неринковими» цінами можуть становити близько 1 млрд гривень. Закупівлі зернових врожаю 2021 року здебільшого проводилась за завищеною вартістю на 300-500 грн на тонні через компанії, які використовують схеми «скруток» ПДВ.

– Поясніть причини збитковості корпорації в останні три роки. Нині вона сягає вже 5,8 млрд грн. І це при рекордних врожаях.

– З моменту взяття у 2012 році кредиту в китайському Ексімбанку для постачання зерна китайській China National Complete Engineering Corp (далі ССЕС), корпорація стала збитковою. Кредит на суму $1,5 млрд тоді корпорація отримала за комерційною ставкою – 4,5% плюс LIBOR.
З цієї суми безпосередньо в операційне користування корпорації надійшла третина – 450 мільйонів доларів. Решта суми була розміщена на рахунку в державному Укрексімбанку. Відсоток, який нараховував український банк за цим депозитом, мав перекривати відсоток за китайським кредитом. Але у 2015-му році ринкова та політична ситуація змінилися, і разом з нею змінилися й кредитна та депозитні ставки. Держава нам запропонувала максимум 3%, а за китайським кредитом ставка вже складала майже 7%. Тому обслуговувати його коштом депозитних відсотків стало неможливо.
Водночас в договорі на постачання зерна, яке планувалось закуповувати за кредитні кошти, з’явилася обов’язкова знижка (так звана преференційна маржа) – 5 доларів за тонну при продажі зерна ССЕС.
При цьому китайський кредит складався з двох частин. Одна йшла на закупівлю зерна. Інша – на закупівлю китайських засобів захисту рослин та сільськогосподарської техніки (корпорація оперує банком землі розміром 6 тис. га. – Авт.). Другу частину кредитних коштів ми, не використовуємо, хоча платимо за них щороку $90 тис. за обслуговування рахунку. Тобто за 10 років ми вже сплатили $800 тис., фактично, викинули гроші на вітер. Іншими словами, якщо спочатку фінансові умови за цим кредитом та умови поставки були вигідні Україні, то з 2015 року вони змінилися для нас в протилежний бік, що і виливається у постійні збитки.
Фінансовим тягарем для компанії також є неповернення валютного виторгу у розмірі близько 200 мільйонів доларів у 2014/15-го роках. За ці кошти корпорація бореться в судах. Поки безрезультатно.

– Чому так сталося, що кредитні умови для нас погіршилися?

– Річ у тім, що наш контрагент – корпорація ССЕС – не є професійним акредитованим зернотрейдером в Китаї. Вона взагалі до зерна жодного відношення не має. Назва компанії – Китайська національна корпорація машинної промисловості та генеральних підрядів. Можливо саме ця обставина і дозволила Україні спочатку отримати вкрай вигідні для себе умови. Торгівля в перші роки йшла у невеликих обсягах. Однак далі китайська сторона ініціювала підписання кількох додаткових угод, які поетапно змінювали умови постачання та формулу ціноутворення на менш вигідні для нас. На сьогодні умови постачань є абсолютно не ринковими та у разі виконання – збитковим для ДПЗКУ.
Проблема у тому, що кредит китайський Ексімбанк видав під державні гарантії уряду України. Якщо ми не знайдемо вихід, то доведеться відкривати державну гарантію, тобто сплачувати з держбюджету. Тут можливі два сценарії, або держава оплатить черговий платіж по кредиту, а це 96 млн доларів, або ж на вимогу банку, сплачує залишок кредиту 900 млн доларів, плюс відсотки. Звичайно, жоден варіант нас не влаштовує, тому треба поспішати з рішенням.

– Скільки у вас є часу до моменту «Ч»?

– До 21-го січня 2022 року. Але, по суті, часу немає. По-перше, наші банки фактично з 20 грудня йдуть на «велику перерву» – різдвяні та новорічні свята, з яких країна виходить лише за місяць, а там відразу й Китай входить у свої новорічні святкування. Тому терміни дуже стислі, а ще навіть переговори не починалися. При тому, що треба обговорити реструктуризацію кредиту, зміну ставки й строків та окремо домовитися із торговельним партнером про ціни та умови постачання. Генеральним торговельним партнером з боку Китаю визначена ССЕС, тому у нас не було вибору з ким торгувати.
За угодою ми мали постачати 5 млн тонн зерна щорічно. Але очевидно, це якісь нереальні зобов’язання, бо Китай з усієї України стільки не завозить. Не кажучи про те, що ССЕС ніколи не мала такого обсягу квот для імпорту в Китай. За всі ці роки було поставлено близько 6 млн тонн. Проте, претензії за невиконання постачань ми постійно отримуємо.

– У якому вигляді ці претензії? Ми зобов’язані платити штраф за не продану партію?

– Так, угоду складено за принципом «бери або плати». Тільки у нашому випадку: вантаж або плати. Цього року компанія виставила близько 90 оферів на загальний об’єм понад 4 млн тонн, на які китайці навіть не відповіли.
Є й інша проблема. Контракт спочатку передбачав закупівлю переліку культур, зокрема, ячмінь, пшеницю, кукурудзу. Однак відколи контракт підписано, українська пшениця досі не сертифікована для постачання до Китаю. Тобто, у них на державному рівні постачання пшениці з України заблоковано. І це друга причина, через яку ми не можемо виконувати свої зобов’язання повною мірою. По факту ми вантажимо в Китай переважно кукурудзу, що зменшує наші можливості з постачання туди інших культур.

– Усі названі вами проблеми тягнуться роками, а діла до них раніше нікому не було. Чому ситуацію довели, як то кажуть, до ручки?

По-перше, усі спірні питання стосовно цього кредиту наші китайські партнери вимагають обговорювати лише на міждержавному урядовому рівні. А це завжди не просто організувати. В ДПЗКУ за 10 років змінилося 14 керівників, і кожен, розуміючи, що в перспективі його короткочасного правління немає часу «Ч», не хотіли займатися розв’язання спірних питань. А якщо щось і доводилося підписувати від імені уряду чи корпорації, як от, наприклад, невигідні зміни до контрактів, то усі ж знали, що відповідальності за це ніхто не понесе. Усі розуміли, що проблемою реально почне займатися тільки той, кому вона «прилетить» під час його каденції. Ось нам та нинішньому уряду Дениса Шмигаля й доведеться її вирішувати.
Одразу хочу зауважити. Попри переддефолтний стан за кабальними кредитними зобов’язаннями, навіть з урахуванням низького рівня оборотних коштів у корпорації, про дефолт перед нашими постачальниками та покупцями не йдеться. Так, є складнощі у взаєминах з нашими найбільшим кредитором, але банкрутства корпорації ніхто не допустить. Хоча компанія навряд чи переживе ще одну зміну керівництва.

– Але як ви збираєтеся виконувати зобов’язання, не маючи обігових коштів?

– У нас є обігові кошти, але з їх наявним рівнем не можна говорити про будь-яке лідерство на ринку. Ми будемо забезпечувати торговельну діяльність, але тимчасово покидаємо ТОП-5 вітчизняних експортерів, тому що зараз корпорація фізично не може забезпечувати великі обсяги торгівлі. Ми свідомо здаємо ринкові позиції, щоб зайнятися трансформацією та стати більш ефективними з точки зору бізнесу.

– Чи маєте оцінки падіння ринкової репутації ДПЗКУ в грошовому еквіваленті чи інших показниках?

– Це складно зацифрувати, але скажу що, в останній рік коло наших покупців дуже сильно звузилося. Із-за постійних скандалів та кримінальних справ довкола корпорації від взаємодії з ДПЗКУ відмовляються великі транснаціональні партнери. Якщо говорити про перший ешелон транснаціональних компаній та інших потенційних покупців, то наші втрати – майже 90% контрагентів. Тому ми скрізь декларуємо про повне оновлення основного менеджменту компанії та гарантуємо порядність взаємовідносин з нашими покупцями та постачальниками.

– Що зараз відбувається довкола проблемного кредиту – консультації, переговори…?

– Днями відбулася спеціальна нарада за головуванням віцепрем’єра Любченка, на яку також були запрошені й наші китайські партнери. Ми представили їм наш план виходу із кризи та пропозиції умов реструктуризації.
Загалом урядова комісія очікує від нас протягом найближчого місяця глобальний план реструктуризації з чітко виписаною фінансовою моделлю, як ми бачимо залучення грошей, і як надалі компанія буде існувати.
Принципове рішення уряду: ДПЗКУ повинна залишатися на ринку і продовжувати функціонувати. Її потрібно перетворити у глобального державного національного зернотрейдера з повним циклом виробництва зерна – від вирощування до продажу. Власне, китайці теж не раз наголошували, що в ДПЗКУ має бути банк землі для вирощування продукції, необхідної для постачання в Китай.
І як показує практика господарювання однієї з наших філій на Херсонщині, яка обробляє близько 6 тисяч га землі, такий варіант може бути досить прибутковим. Тому ми вже вийшли з пропозицією формування банку землі, можливо це відбудеться шляхом надання державних земель та оренди.

– А якщо китайська сторона відмовиться обговорювати будь-які варіанти, у вас є план “Б” на цей випадок?

– Так, є. Ми пропонуємо сьогодні, не зупинятися і шукати альтернативні джерела фінансування. Треба погасити кредит китайському Ексімбанку і далі рухатися з чистого листа. Детальний план ми вже представили Кабміну, зараз знаходимось на етапі обговорення.
Або ж якщо залишати робочою угоду з китайцями, то краще не відмовлятися від співпраці з нинішнім торговим партнером, а залучити його для більш профільного завдання. Наприклад, до модернізації наших елеваторів, портової інфраструктури. Здається, тут він більше пригодиться, ніж в експорті зерна.

– Що ви пропонуєте для налагодження ефективної діяльності корпорації? Як її витягнути зі збитків?

– На додачу до земельного банку, треба створити на базі ДПЗКУ компанію-нерезидента, щоб активізувати нашу торгівлю за кордоном. Корпорація повинна мати можливість продавати не тільки з України, а діяти як транснаціональний трейдер, торгуючи з різними країнами.
Компанія-нерезидент значно спрощує товарні та фінансові операції із зовнішніми контрагентами. Наявність у складі корпорації такого супутника, це ринкова необхідність, яка зумовлена складним вітчизняним законодавством, що не дозволяє державним компаніям в деяких ситуаціях діяти оперативно. Звісно, мова не йде про те, щоб ДПЗКУ створювала якісь офшори, зовсім ні. Треба вибрати правильну європейську юрисдикцію, можливо Швейцарію. У цьому випадку буде забезпечена повна прозорість, юридична чистота та підконтрольність «дочки».
У будь-якому випадку нерезидентська компанія додасть нам інструментів та можливостей. Ми вважаємо, що в результаті це розширить нашу «воронку закупівель» на 50-60%.
Далі. Для нашої компанії поки недоступні механізми хеджування ризиків на товарних біржах. Тому плануємо впроваджувати внутрішню систему управління ризиками. Вона буде базуватися на фундаментальній аналітиці ринків та диверсифікації цінових ризиків внаслідок розподілу товарних позицій. Плануємо розвивати цей напрямок і поглиблювати шляхом залучення фахівців.
Сьогодні ми хочемо донести світові та внутрішньому споживачеві два ключових моменти: в компанії нова команда, яка розуміє, що вона робить, і що повернення доброї репутації перед нашими контрагентами – це завдання номер один.

– Щодо закупівель сільськогосподарської продукції невідомого походження та проблем з відшкодуванням ПДВ. Як будете діяти надалі, щоб уникнути таких ситуацій?

– Коли закуповується товар без підтвердження його реального походження, тим самим формується фіктивна товарна маса, документи про яку використовуються для незаконного відшкодування ПДВ з бюджету. Це так звані «скрутки». Попереднім керівництвом з незрозумілих причин з положення про роботу департаменту закупівлі були вилучені вимоги перевірки товару – походження зерна та наявність документів, що це підтверджують. Наприклад, вимоги до виробника пред’являти договір оренди землі тощо. За 2021 рік неповернення ПДВ за такими схемами може скласти близько 300 мільйонів гривень. Ми ще не знаємо, яка кількість зерна, що є в товарних залишках на елеваторах, теж не має підтвердження свого походження.
Тому у нас зараз проходить власна ревізія, корпорацію перевіряє також Офіс великих платників податків, Державна аудиторська служба України та Міністерство економіки. Уже виявлені масові порушення, які незабаром ляжуть на стіл керівництву держави та правоохоронним органам. Будемо знову ініціювати перед урядом перегляд окремих нормативних документів та намагатимемося повернути форвардну програму. Попереднім керівництвом навіть цей підрозділ в корпорації було розформовано за начебто непотрібністю.

– Кому і що конкретно запропонуєте на умовах форварду? Чи буде цей інструмент цікавий виробникові?

– Підемо назустріч дрібному виробникові, йому більше потрібні гроші для інвестування у майбутній врожай. Але при цьому будемо жорстко перевіряти своїх потенційних партнерів. Історій з фінансуванням та укладенням форвардних контрактів з фірмами-одноденками чи «порожняками» вже не допустимо.
Наша команда зараз розробляє ряд нових конкурентоздатних інструментів, які ми запропонуємо вітчизняним агровиробникам. Думаю, що цільовим споживачем нашого продукту та партнером має виступати господарство з активом не менше 2 тисяч гектарів землі.
Зараз форвардні інструменти вже не актуальні, тому дочекаємося наступного « вікна» фінансування сільгоспвиробників весною. До того моменту у нас буде чітке розуміння фінансового становища корпорації та потенційних потреб сільгоспвиробників.

– Розкажіть, як наводите порядок на місцях?

– За останній місяць ми повністю оновили керівництво корпорації, замінили усіх директорів департаментів. Тобто, проведена глобальна кадрова чистка. До роботи залучено частину людей, які працювали в корпорації раніше, частину запросили зовсім нових людей. Плануємо змінити 90% керівників на місцях, всіх директорів елеваторів. Ми відкриті зараз для прийому людей на ці посади.

– Чи не закладаєте ви собі міну сповільненої дії «турбозвільненнями», які потім будуть оскаржуватися і люди будуть повертатися на посади?

– У мене немає незаконних звільнень. Ми з людьми прощаємося виключно за згодою сторін. Повірте, ще ніхто не пішов з юридичною можливістю судового позову. Також повністю змінена кадрова служба. Було доведено її причетність до формування штату «мертвих душ» у корпорації, коли люди при зарплатах у 50-60 тисяч гривень просто рахувалися у штаті й нічого не робили тут. Виявилося майже 30 осіб, яких взагалі ніхто ніколи не бачив. Таким чином роздували фіктивний зарплатний фонд, який корпорація виплачує й досі.

– Яка у вас середня зарплата для рядових співробітників?

– На рівні 15 тисяч гривень.

– А у директорів елеваторів?

– В середньому 25 тисяч гривень.

– Ви не вважаєте, що це замало для лінійного керівника, який оперує матеріальними цінностями на мільйони?

Так, цього мало. Але, на жаль, немає механізмів швидкого реагування в цій ситуації. По-перше, власник ДПЗКУ – держава, тому корпорація, як і всі інші, має велику бюрократичну організаційну надбудову. Щоб змінити принципи оплати праці, треба пройти кілька кіл погоджень. А, по-друге, потрібно принципово інакше побудувати систему мотивації в корпорації. Щоб зарплатня лінійних керівників перебувала у прямій залежності від результатів їх виробничої діяльності. У нас 52 елеватори, практично всі вони збиткові. Як при цьому платити високі зарплати? За що, тільки, щоб не крали?

– Чому елеватори збиткові?

Перша і найголовніша причина – тотальне старіння обладнання, яке існує ще з радянських часів. Це не ті технологічні комплекси, в яких аграрії зараз хочуть зберігати зерно. Якщо у конкурентів, які будують свої елеватори за новими технологіями, потрібно 20 робітників для обслуговування обладнання, то у нас це повинні робити 150 робітників. Я вже не кажу про енергоефективність у них, і у нас – це небо і земля. У нас сушки досі на дизелі працюють. Тому ми й наполягаємо на модернізації.

– Як ви прокоментуєте нещодавнє виправдання Вищим антикорупційним судом Валерія Томіленка, якого звинувачували у змов та розкраданні 88 млн грн?

– Якщо суд такої високої інстанції не знайшов в його діях ніякої провини, то або доказова база була слабка, або дійсно не було складу злочину і злочинного наміру. Те, що Томіленко шість років тому підписав з китайцями кабальні умови про преференційну маржу у 5 доларів за тонну, це так. Можливо його до цього спонукали певні непереборні обставини. Я чув версію про те, що корпорація на той час не могла торгувати з іншими покупцями, окрім Китаю. І згода на ті 5 доларів розв’язали нам руки.
Скажу, що за період правління Томіленка ми не знаходимо особливих зловживань. От колишній очільник “Ліктрави” Андрій Власенко – інша справа. Усього за 9 місяців його правління – це не повернення наших кораблів, свавільне роздування зарплатного фонду, завищення вартості закупівель у всьому, де тільки можна – паливо, газ, електрика, та інше.

– Як ви поясните з точки зору репутації свою роботу в ДПЗКУ на керівних посадах – у 2018-му ви були радником голови, а потім у 2019-му заступником. Тобто, ви були тут в той час, коли всі ці проблеми наростали. Як ви можете від них тепер відмежуватись?

– Коли я сюди прийшов, то був радником з юридичних питань і не мав відношення до комерційної діяльності компанії. Я не можу нічого сказати про те, що компанія тоді не справлялася зі своїми обов’язками. Заступником я був спочатку в Ірини Марченко, але вона тоді вибудовувала одноосібне керівництво і до прийняття рішень заступники не залучалися. І в той період я також не можу сказати, що були зловживання, перекоси. Потім був заступником у Саймона Чернявського. Він абсолютно не вникав у життєдіяльність корпорації, але це суто моя особиста думка. У Саймона була ідея максимально швидко продати компанію і тому виробничі процеси в ній поступово зупинялися. Хоча як виявилося, в керівництві держави цю ідею не підтримували. Тим більше не підтримують її й зараз.
До речі, подібне питання мені ставити й під час співбесіди, коли мене запросили очолити корпорацію. Я прокоментував його так, як і вам зараз. Цілком свідомий того, що мені ще не раз про це спитають, але гарантую, що червоніти не доведеться. ДПЗКУ повернеться у п’ятірку операторів зернового ринку. Але спочатку доведеться позбутися усього кримінального багажу, розв’язати питання з китайським кредитом та поставити організацію на нормальні бізнесові рейки.

– Що вам дає підстави стверджувати, що у вас вийде краще, ніж у попередників? І що утримає вас від спокус, які завжди будуть на цій посаді?

– Я не допускаю ні до себе, ні у свою команду людей, які ставлять миттєве збагачення понад усе. Вірю у моральні людські якості та, якщо хочете, в карму. Де б я не працював, ніхто не може звинуватити в тому, що я зловживав. І ще в мене є моральні зобов’язання перед людьми, у яких я проходив співбесіду.

– Вам дали карт-бланш?

– Можна сказати й так.

– А якщо люди, які з вами проводили співбесіду, яким ви довіряєте та вважаєте сьогодні своїм тилом, завтра підуть, ви готові до того, що залишитеся розмінною політичною фігурою, як це і було завжди з керівниками ДПЗКУ?

– Корпорація не моя власність, і я постійно повторюю це своїй команді. І якщо настане той момент, коли треба встати та піти, ми встанемо і підемо. Значить політична доцільність знову перемогла бізнесову.

– Скільки часу вам знадобиться для повернення корпорації в ефективне підприємницьке середовище?

– Якщо всі наші амбітні плани будуть виконані, то протягом двох років реально вивести її із занепаду. Але це при умові формування банку землі, залучення інвестицій та побудові нової корпоративної бізнес-моделі. При наявній ліквідності ринку зернових і тому, що Україна знаходиться в лідерах аграрного ринку, ми вийдемо із кризи досить швидко.

Записала Оксана Поліщук, Київ